|
|
 
Церква, яка потребує уваги й допомоги.
Завод, який працював на оборонку, знищив село
Відтак, за наказом Лаврентія Берії, почалося будівництво заводу №906, який отримав назву – Придніпровський хімзавод. На ньому вперше в СРСР випускали паливо для ядерної бомби. Храм, перлину зодчества, використовували як складське приміщення.
З початку 60-х років до 1990 року храм перебував на балансі заводу не як релігійна споруда, а як цехове приміщення. Поряд з храмом побудували залізницю, був змінений ландшафт. Людям, які там жили, дали час на переселення і на перепоховання своїх рідних з кладовища біля храму – два тижні. Хто не встиг – кладовище просто зачинили й воно пішло під територію заводу. Завод робив, що хотів. У храмі зберігали кабелі, металеві вироби тощо.
Придніпровський хімзавод став поступово витісняти й самих мешканців давнього поселення, руйнувати село.
Тритузне – рана на мапі Кам’янського і її треба спробувати загоїти. У чому цінність цієї території? У тому, що це місце пам’яті, ландшафт пам’яті запорозького козацтва – з тих часів лишилася топоніміка, наприклад, річка Коноплянка чи балка Довга. Святий Миколай-Чудотворець – відомий патрон запорозьких козаків. Церква носить його ім’я. Є проєкт «Церква серед відвалів: рекультивація». Планували з Кам'янського музею прокласти туди туристичний маршрут, зробити «чисті квадрати» території, посадити там дерева, наприклад, дуб з Хортиці, ще якісь символи боротьби за незалежність України. Але віз і нині стоїть нерухомо!
Козаки були віруючими людьми і в кожному зимівнику зазвичай стояла капличка, де вони вклонялися Богові. Та їхня релігія не була традиційним православ’ям: щира молитва Господу поєднувалася з вірою в найрізноманітніші забобони. Отже, перша церква на цих теренах з’явилася тільки тоді, коли була ліквідована Нова Січ і землі Вольностей Запорозьких увійшли до складу Російсько імперії. У Тритузному не було кріпацтва, воно було державною слободою, коли в ньому звели перший храм.
Відомо, що церкву звели місцеві майстри за два роки, прикрасили ошатним іконостасом. Відомі й прізвища людей, які вкладали свої кошти в будівництво храму. Це Клим Горбенко, Степан Гайдаренко, але найбільшим жертводавцем був Йосип Норуха, один з найбільш заможних мешканців. І зараз у нашому місті живуть нащадки цього давнього козацького роду. Храм було урочисто освячено 1784 року.
Перша церква в Тритузному була дерев’яна і невдовзі згоріла. Мешканці села у 1820 році зібрали кошти й на намоленому місці збудували новий храм. Довгий час вважалося, що той, який зараз діє в Тритузному, – то він і є, але сама архітектура, оздоблення, матеріали, використані при будівництві, ставлять під сумнів дату – 1820 рік. І от в довіднику Катеринославської єпархії знайшлися офіційні відомості, що 1820 році таки була збудована церква, але вона не збереглася. А потім збудували вже третю церкву, кам’яницю, ту, яка зараз є в Тритузному. Примітно, що коли її будували, мешканці Тритузного збирали яйця – їх використовували на розчин, аби храм був міцнішим.
|
|
|
|
|
|
|
|
